Виховна робота ЗОШ І – III ступенів №2

На допомогу класному керівникові

ВИХОВНА СИСТЕМА

Компоненти виховної системи

Кожна дитина може стати високоморальною особистістю, якщо вона буде забезпечена нормальними умовами для виховання та самовиховання. Головне завдання школи полягає у створен­ні таких умов, у першу чергу, зважаючи на побудову виховної системи шкільного та класного колективу. Системний підхід до виховного процесу дозволяє класному керівникові зробити свою роботу більш ефективною, раціонально розподілити свої зусил­ля, сформувати цілісну «портретну характеристику» колективу класу, зробити його несхожим на інші, розширити діапазон пе­дагогічного впливу.

Виховна система класу — це цілісний комплекс взаємозв’я­заних компонентів, що забезпечують формування сприятливих умов для розвитку особистості.

Перший компонент — індивідуально-груповий — являє собою спільноту дітей та дорослих, об’єднаних у процесі життєдіяль­ності одного класу. Це учні класу, класний керівник, батьки, адміністрація школи, вчителі-предметники, котрі беруть участь у виховному процесі класу, психолог, соціальні працівники, керівники гуртків. Саме вони визначають, якою бути виховній системі. Головну роль у побудові виховної системи класу відіграє класний керівник. Його ціннісні орієнтири, знання специфі­ки свого класу, тісний взаємозв’язок з батьками учнів, особис­та зацікавленість у результатах виховної діяльності дозволяють знайти найбільш оптимальні форми і способи побудови виховної системи.

Другий компонент виховної системи — ціннісно орієнтов­ний — складається з цілей та завдань процесу виховання; пер­спектив розвитку класного колективу; правил — основ жит­тєдіяльності класу.

Важливим є визначення ключової ідеї виховної системи. Це зумовлює назву системи, формує цілі та принципи, зміст, форми і методи спільної діяльності. Наприклад:

Необхідно згадати про цілі виховної системи. Кожен класний керівник повинен пам’ятати, що виховання без цілей не буває. Цілі — це отримання результату виховної діяльності. Так, клас­ний керівник вбачає мету своєї діяльності у вихованні відпові­дального ставлення учнів до власного життя. Одразу з’являються відповідні завдання:

1)  розвиток самоусвідомлення учня, розуміння самого себе, самовизнання;

2)   створення умов для спільної діяльності та спілкування;

3)  розвиток учнівського колективу як частини шкільної спільноти.

Виховна система класу неможлива без визначення перспектив життєдіяльності зазначеного колективу. У процесі побудови ви­ховної системи класний керівник разом з учнями класу та бать­ками визначає перспективи життєдіяльності класу. Вони можуть бути такими: близькі — культпоходи до театрів та на виставки, екскурсії, чергування по школі, класні години, збір активу, участь у суботнику; середні — участь в олімпіадах та конкур­сах, колективна творча справа, проектна діяльність, виїзд кла­су наприкінці року, успішне закінчення семестру та року, літня практика; далекі — успішне закінчення школи, професійне виз­начення, отримання належних навчальних та виховних навичок, збереження шкільної спільноти.

Виховна система класу забезпечує появу і встановлення норм та правил, які стають важливими та обов’язковими для всіх членів класної спільноти. Ці правила — основа життєдіяльності колективу.

Наприклад:

1)   щодня без двійки;

2)    прояви свою індивідуальність;

3)    довіра — головне в стосунках між людьми;

4)    усе вирішуємо разом, але кожен має право на свою думку;

5)    запізнення забороняються.

Третій компонент виховної системи — функціонально-діяль­ний. Він складається з чинників, що сприяють функціонуванню виховної системи: форм та методів роботи, основних функцій ви­ховної системи, педагогічного забезпечення та самоуправління класу. Зазначений компонент систематизує, упорядковує створе­ну виховну систему. Це конкретна діяльність класної спільноти: години спілкування, тренінги, походи, ігри, свята, гуртки, клу­би, диспути тощо.

Успішність реалізації та функціонування виховної системи знаходиться в цілковитій залежності від діяльності класного керівника. Необхідно не тільки створити виховну систему, але й забезпечити необхідне педагогічне корегування. Залежно від особливостей класу, виховної системи, а також особистості клас­ного керівника, можна виділити декілька ролей класного керів­ника (за І. О. Колесниковою та Є. І. Баришніковим):

—    «контролер» — забезпечує залучення учнів до навчально- виховного процесу (контроль за навчанням, відвідуванням, поведінкою, чергуванням учнів; індивідуальна робота з учнями, робота з батьками);

—    «поводир країною знань» — створює умови для розвитку пізнавальної зацікавленості та бажання вчитися (інформує бать­ків і учнів про вимоги школи, її особливості, проводить різні пізнавальні заходи, допомагає учням у навчанні, дає рекоменда­ції вчителям-предметникам);

—    «моральний наставник» — сприяє дотриманню учнями правил та норм, допомагає у вирішенні конфліктів, проводить виховні заходи на різні морально-етичні теми, демонструє при­клад високоморальної поведінки, норм спілкування;

—    «носій культури» — створює навчально-виховний процес, що сприяє процесу пізнання цінностей культури (екскурсії, культ­походи до театрів, музеїв, на виставки, культмасові заходи);

—    «старший товариш» — допомагає учням брати участь у різ­них видах діяльності, опікає дітей, прагне здобути довіру та повагу учнів (колективна творча діяльність, робота з самоуправління);

—    «соціальний педагог» — сприяє вирішенню різних соціаль­них проблем, вивчає соціальний стан учнів, проводить індивіду­альну роботу з ними, стає на захист дітей;

—     «фасилітатор» — допомагає в процесі самопізнання, само­регуляції, самовизначення, постійно підтримує учнів.

Четвертий компонент виховної системи — просторово-часовий — складається з чинників, що впливають на середовище (емоційно-психологічне, предметно-матеріальне, духовно-моральне), в якому функціонує виховна система; це і зв’язок класного колективу з іншими групами дітей та дорослих; місце класу у ви­ховному просторі навчального закладу; етапи розвитку системи.

Основним місцем для функціонування виховної системи є нав­чальний кабінет, в якому проходить діяльність класної спільно­ти. Тому класному керівникові, учням та іншим членам спільно­ти необхідно потурбуватися про затишок та комфорт у класній кімнаті, а також створити спокійну приємну атмосферу всередині класного колективу.

П’ятий компонент виховної системи — діагностико-результативний —« включає в себе критерії ефективності виховної системи та методи і форми вивчення її результативності. Це допомагає по­бачити, наскільки система ефективна. Критеріями ефективності, наприклад, можуть бути такі показники:

—   вихованість учнів;

—   сформованість колективу;

—    участь учнів класу або класного колективу в різних конкур­сах, оглядах, олімпіадах;

—    задоволення учнів класу та батьків процесом життєдіяль­ності класу;

—    стосунки класного колективу з іншими класами;

—    місце класу в загальношкільному середовищі.

У зв’язку з цим обираються форми та методи вивчення ефек­тивності виховної системи.

Моделювання виховної системи класу — це складний, достат­ньо тривалий, але не затяжний процес. Класному керівникові не­обхідно скласти приблизний план моделювання системи, спільної діяльності з учнями, вчителями, батьками та поетапно викону­вати конкретні функції, визначити форми, методи, прийоми, які треба використовувати.