Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. Біографії цих людей – це справжні уроки мужності для молодого покоління.
На території нашої школи закладено камінь спотикання в пам’ять Якову Білошицькому, який в довоєнний період був завучем нашої школи та ризикуючи власним життям, він рятував життя інших.
Його було відправлено до концтабору Дахау. 30 жовтня 1943 року Якова Білошицького було переведено до концтабору Бухенвальд. У Бухенвальді він був зареєстрований як політичний в’язень. 12 січня 1944 року Якова Білошицького було переведено в Дору.
Тут, у Дорі, Яків Білошицький помер. Це сталося 08.03.1944 року. Причиною смерті вказано серцеву слабкість. Хоча, як стверджують історики, в таких випадках в рядку «Причина смерті» справедливіше було б написати: «Був закатований»…
Серед праведних справ Якова Білошицького – не одне врятоване життя. Коли у Рози Ісаківни Просяннікової, котра на початку 40-х була ученицею Якова Федоровича, запитували: «Що вберегло Вас від смерті?», вона відповідала: «Вищі сили, а ще Яків Федорович Білошицький, мій шкільний вчитель, який попередив мене про заплановане знищення євреїв у переяславському «Бабиному яру»…
Це він, Яків Білошицький, у Бухенвальді врятував молодого хлопця Дмитра з Ковалина від голодної смерті, не раз віддаючи йому свої харчі…
Також у нас на території школи встановлено пам’ятний знак дітям – жертвам нацистських концтаборів.
Під час своїх агресивних походів фашистський вермахт не щадив дітей.
І вже ніколи не буде встановлено кількість дітей, знищених або померлих у концтаборах.
