Час стрімко йде в перед. Стала історією Велика Вітчизняна війна. У 2014 році виповнюється 69 років з для її закінчення. За ці роки виросло кілька поколінь дорослих людей, які не чули гарматного грому та вибухів.
Але війна не стерлася з людської пам’яті і забути ті дні не можна. Тоді нестерпно важко було всім – і старим, і малим. Але особливо страждали діти. Страждали від голоду та холоду, від неможливості повернутися в дитинство, від непроглядного пекла бомбардувань і страшної тиші сирітства …
Батьки багатьох дітей загинули на фронті, а матері – від голоду і бомбардувань, від куль. Діти також були жертвами нелюдів : їх закатовували. Ті, хто лишився на окупованій території, зазнали страхіть, болю і страждань, або вони ставали каліками на все життя. У кращому випадку дітей, що залишилися сиротами, чекав дитячий будинок…в гіршому – вони ставали в’язнями концтаборів.
19 березня, у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2, за сприяння клубу “Пам`ять серця” , в рамках проекту “Друга світова війна у діалозі поколінь” ,учні школи мали можливість поспілкуватися з людьми, чиє дитинство проходило у страшні лихоліття війни. Своїми спогадами поділились В`ячеслав Захарович Бутник та Ніна Іванівна Лазенко.
Діти із розумінням та острахом слухали вражаючі розповіді людей, які на власні очі бачили жахіття війни.
